ГРУПА ТАНЦЮВАЛЬНО-РУХОВОЇ ТЕРАПІЇ

Танцювально-рухові методи в гештальт-терапії.

Програма спрямована на роботу з тілом, рухом, танцем у гештальт-терапії.

Тілесно-орієнтований підхід широко застосовується у багатьох практиках і напрямках сучасної психотерапії. Гештальт-терапія не є винятком. Особливістю даної програми є використання танцю, руху, ритмів, музики. Прийнято вважати, що танець – наймогутніший засіб самовираження і інтеграції психічних, тілесних і духовних процесів. Я впевнена, що танець, рух, тілесне вираження внутрішнього змісту володіють психотерапевтичним ефектом. Простими словами, танець лікує. Дуже важливо не тільки прожити певні стани, а й інтегрувати, усвідомити, осмислити, включити їх в систему нашого світогляду, поведінки і сприйняття. З цим завданням найкраще справляється гештальт-терапія. Тому дана програма являє собою еклектичний продукт, що поєднує тілесно-орієнтований підхід (танець, рух) і вправи, які допомагають усвідомити, структурувати, отриманий досвід.

Ще одним важливим завданням для мене є дослідження взаємозв’язку, взаємозумовленості тілесного і психологічного. Чому у мене напружені плечі або болять коліна, або я часто падаю, в якому я зазвичай при цьому настрої, стані, що я відчуваю, що переживаю.

Група носить терапевтичний і навчальний характери, цікава для практикуючих психологів, студентів, учасників навчальних програм з гештальт-терапії, для починаючих психотерапевтів і людей, які цікавляться психологією. По завершенні курсу видається сертифікат участі.

Теми занять:

  • Тілесні затискачі.
  • Робота з опором.
  • Образ «себе». Робота з функцією Personality.
  • Темпи. Уповільнення.
  • Дослідження патернів руху.
  • Діалогічні відносини. Тілесна присутність в контакті з іншим.
  • Вільна імпровізація.

Формат – 3-х годинні практичні семінари 1 раз в тиждень.

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна

З КЛІЄНТОМ ПО ДУШАМ

Дана стаття виражає мої уявлення і погляди.

Повертаюся з семінару додому, в купе троє чоловіків змагаються в художньому хропінні. Стомившись слухати ці трелі, я покинула надію на сон і вийшла з купе. Натрапила на співробітника поїзда, який був налаштований на розмову. Слово за слово, я говорю йому, що я психолог. Він мені відразу: «Вилікуйте мене ?!». Не встигла я переварити це і відкрити рот, щоб щось відповісти, як він додав: «Що Ви, Що Ви, я пожартував, мені не треба». Я посміхнулась, але задумалася, яке ж уявлення у цієї людини про психологів, про психотерапію.
Результатом цієї зустрічі стали наступні тези або «Міфи про психологів та психотерапії».

Міф № 1. Якщо я звертаюся до психолога – я хворий, причому обов’язково патологічно, іншими словами, я псих, шизик, істеричка.

Реальність № 1. В основному, психологи не працюють з патологією та психічними розладами. Це робота фахівців з медичною освітою – психіатрів. І навіть якщо ви звертаєтеся за допомогою до психіатра, це ще не означає, що у вас є психічні відхилення.

Висновок: психолог не вважає вас хворим, не ставить вам діагноз, не лікує вас медикаментами, не відправляє в стаціонар, а скоріше обережно цікавиться, чому саме ви так про себе думаєте.

Міф № 2. Моє життя зміниться після першої зустрічі з психологом.

Реальність № 2. Так буває, але вкрай рідко. Психологи не володіють чарівними паличками, у нас немає чудо-таблетки, ми не знаємо заклинань і магічних ритуалів, за допомогою яких ми можемо змінити ваше життя за один раз.

Висновок: мабуть, самий неприємний для клієнтів, але важливий для психологів. Кожен з вас, дорогі мої клієнти, несе відповідальність за своє життя, його якість і зміни, які відбуваються або не відбуваються в ньому. А психолог несе відповідальність за те, щоб помітити особливості вашої поведінки, сприйняття, які заважають вам жити і зробити так, щоб ви це усвідомили.

Міф № 3. За що я плачу гроші? Де результат?

Реальність № 3. Як би дивно це не звучало, але сам процес терапії є цілющим (результативним). Принцип товар – гроші тут не працює. Точніше працює, але по-іншому. Оскільки «товаром», який ви отримуєте, є зміни, певні стани, яких ви хочете досягти (знизилася тривога, з’явилася радість, створення нового проекту, опинилась там, де давно хотіла бути, припинилися сварки в родині, поклали кінець тяжким відносинам і т. д.).

Висновок: у процесі терапії, шановні клієнти, звертайте увагу на «маленькі зміни», які відбуваються у вашому житті. Як ви дійшли згоди з тим, з ким зазвичай сперечаєтесь, як вам стало легше приймати відмову і легше говорити ні або так. Як я дозволяю іншим допомагати мені, а раніше робив (ла) все сам (а). Якщо такі зміни відбуваються в процесі терапії – це і є результат.

Міф № 4. Яким чином психолог допоможе зробити моє життя щасливим, якщо у нього самого повно труднощів?

Реальність № 4. Таааак !!! Як би я хотіла, щоб психологічна і психотерапевтична освіти сформували в мені імунітет до неприємних переживань, криз, розчарування, болю, невдач і тривог, але це неможливо. Психолог стикається часом з тими ж труднощами, що й клієнт. У чому полягає користь для клієнта в такому випадку?

Висновок: по-перше, поруч з вами людина, яка переживала схожі труднощі і ви вже не самотні. По-друге, у цього іншого є свій варіант вирішення питання (розширення репертуару можливих рішень). По-третє, ви маєте справу з професіоналом, який не тільки теоретично стикався з подібною ситуацією, але і сам пережив щось подібне.

 

Навіщо звертатися до психологів?

Крім професійних навичок і умінь (які питання задавати, як працювати з тілесними проявами, механізмами переривання, що змінити, що підтримувати), психолог знаходиться поруч з клієнтом, проявляючи справжній інтерес. (Згадайте, як приємно коли вами цікавляться, пам’ятають, приділяють увагу). Він разом з вами створює такий простір, де є місце для вас з усіма вашими приємними і неприємними переживаннями, стерпними і нестерпними почуттями. Поруч з психологом є місце всьому, що важко або небезпечно показати іншим.

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА ГРУПА

Зміст роботи психотерапевтичної групи полягає в тому, що учасники мають можливість вирішувати свої внутрішні проблеми безпосередньо в тих умовах, в яких вони зазвичай виникають – тобто в умовах реального людського спілкування. Однак психотерапевтична група, на відміну від будь-якої іншої, має свої особливості: в групі існують певні норми і правила роботи, а також робота ведучих, які допомагають учасникам заново вибудувати відносини, вирішити існуючі життєві труднощі разом з учасниками групи.

Кожен учасник, що знаходиться в групі, має можливість:

  • Зрозуміти, що відбувається з ним в різні моменти спілкування в групі з іншими учасниками.
  • Почути і побачити іншого учасника з його проблемами.
  • Отримати зворотній зв’язок від учасників.
  • Поглянути на себе з іншого боку.
  • Краще зрозуміти особливості своєї поведінки і як вони впливають на його життя і теперішню ситуацію з можливістю її вирішити.
  • У безпечному оточенні кожен учасник може проявити нові форми поведінки, так би мовити, реалізувати їх на експериментальному майданчику.
  • Отримати підтримку інших учасників, адже тільки в місці, де є люди, яким довіряєш і які тебе підтримують, можна розкритися і почати щось говорити і робити для себе.

Формат – 3 години, 1 раз в тиждень.

Група для батьків – група присвячена відносинам між дітьми та батьками. Метою є забезпечення психологічної та інформаційної підтримки в питаннях батьківства і дитинства.

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна

ЗАПИСКИ НЕІДЕАЛЬНОЇ МАМИ

Як добре, коли твоя дитина чиста, охайна, спокійна, доброзичлива і ділиться своїми іграшками. Сиди, відпочивай, насолоджуйся чадом.

А що робити, якщо він відбирає іграшки у інших, кричить і робить все, що йому в голову збреде? У такий момент я напружена. Підходжу, починаю пояснювати, умовляти, просити так не робити. Пауза. Він з подивом поглядає на мене, в повітрі витає запитання: «Мам, а що трапилося? Чого це мені не можна?». І знову робить свої справи.

Мене зацікавило, чого це я так раптом стала напружена? Соромно, неприємно, некрасиво? Але це ж мої переживання. А син почувається нормально, навіть якщо він з криком забирає іграшку в іншого і зовсім не має значення, його це іграшка або чужа, або падає на землю, коли не хоче повертатися додому.

Перше, що спало на думку про причини моєї напруги – це ідея про соціальне схвалення. Коли люди дивляться на тебе з малюком і кажуть: «Ой, що за прекрасна дитина, слухняна, розумна!» – не буду приховувати, в ці моменти я пишаюся собою, сином і почуваюся добре. Я пишаюся. Він в свої 2,4 напевно і не знає, що таке гордість. Думаю … Чи часто я в своєму житті поводжусь так, щоб отримати соціальне схвалення, наскільки я усвідомлюю ці тенденції? Не мало)). Мабуть, стрімке бажання бути хорошою: хорошою дочкою, ученицею, студенткою, мамою …

І заспокоюю себе тоді, коли говорю: «Я – неідеальна мама. Гарна, але неідеальна. Я можу пережити сором, невдоволення і обурення оточуючих, засмучення і розчарування. І моя дитина також буде справлятися з такими неприємними відчуттями! Чи не так)))?» Адже життя продовжується !!!

З любов’ю і трепетом до всіх неідеальних мам !!!

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна

ЗАПИСКИ НЕІДЕАЛЬНОЇ МАМИ. ПРОБАЧ

Напевно, кожна мама має такі днi. П’ятниця, жодних виїзних справ, на вулиці похмуро, прогулянка не задалася. Перевернули півквартири. Прибрали. Час обіднього сну. Домовляємося: одна серія мультиків і йдемо спати. Дмитрик виконує домовленість, йде в спальню і лягає в ліжко …

І понеслось: «Мам, сьомки! (соломку дай!). Мам, зюм! (дай родзинки). Мам, пи! (пити хочу)», і ще багато різних «Мам!». Казку, іграшки, погуляти. В черговий раз гукаю його спати. Приходить, лягає, секунд п’ять лежить спокійно. А потім знову, плиг по ліжку, а що у тебе в носі, мама, а що у тебе в роті, а дивись, як мої ніжки впираються у твій живіт. Я починаю закипати. Кажу: «Нумо заспокоюйся, а то будемо капати ніс». Відповідає: «Не ніс». Дуже не любить, коли йому капають ніс. Заспокоюється і через п’ять секунд знову за своє.

Пішла, взяла х’юмер, благо, що сопельки і справді були. Скрутила, затиснула, бризнула в ніс. Заспокоївся на 30 секунд. Кажу: «Зараз скручу, якщо не заспокоїшся» (лякаю його так!). Виривається, обурюється, руками та ногами махає. Дуже Дмитрику не подобається, коли його силою стримують. І не дивно, мені теж не подобається, коли застосовують силу. Притискаю його сильніше. Тікає. Знову притискаю.

Через півтори години заспокоївся. Лежить поруч тихий такий, очі відкриті. А у мене на душі кoти шкребуть через те, що ніс йому капала і з силою притискала. Думаю, ось я коза така, силою дитину змушую спати, але ж сама терпіти не можу подібні штуки.

Дивлюсь на Дмитрика і з вуст злітають слова: «Пробач». А він у відповідь: «Так, побач!». Закрив очі і заснув. Чарівний момент, чи не так?

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна